В ночь вьюга разыгралась за окном
И ветку вишенки сломало ветром...
Я подняла её, забрала в дом-
Вдруг расцветёт среди тепла и света?..
Воды немножко и тепла чуть- чуть -
Как мало нам порою не хватает...
Спешу домой я каждый день – взглянуть,
В надежде : моя ветка расцветает?..
И вот однажды прихожу – цветёт!
Вся, как невеста в платье белоснежном!
Пусть вьюга там, за окнами, метёт-
Прекрасна ветка в счастье безмятежном!
Бывает часто в нашей жизни так-
К душе замерзшей кто-то прикоснётся-
Улыбка засияет на устах,
Душа цветеньем вишни отзовётся...
И пусть коротким будет счастья миг,
Ради него я расцвести готова...
Лишь тот, кто это испытал – постиг:
Всему есть воскрешение основой...
====================================
Оригинал: Вишнева гілочка
Он,подивись,як ніжно розцвіла,
Як тішить око гілочка вишнева,
Як небагато треба їй тепла,
Щоб так цвісти,як в квітні,простонеба.
Склянка води і трішечки тепла,
І вже всміхається квітками-зірочками,
І хай хурделиця стежини заміта,
Вона зігріта ласкою й словами.
Цвіте природно у домашньому теплі,
Стоїть,мов наречена серед хати,
І на душі у неї знов весна,
Від щастя хочеться їй пісню заспівати.
Бува в житті трапляється таке,
Замерзлу душу раптом хтось зігріє,
І оживе вона,як вишня розцвіте,
І іншу душу відігріть зуміє.
Заради цього хочеться цвісти ,
Нехай коротке буде те цвітіння,
Та як приємно в серці пронести,
Священний гімн земного воскресіння.
Віктор Гала http://www.stihi.ru/2009/12/11/1335
